Під захистом римських орлів. Військова присутність Риму на Півдні України у І–IV ст. - відео

Відеозапис лекції "Під захистом римських орлів. Військова присутність Риму на Півдні України у І–IV ст." у Національному музеї історії України.

Лектор – Артем Папакін, військово-історична реконструкція – клуб "VEMI" / "Вексиляція військ Нижньої Мезії", художні реконструкції – Сергій Шаменков. 

Ставте гучність колонок на максимум! 

“Під захистом римських орлів”: лекція в історичному музеї

1 квітня 2017 р. у Національному музеї історії України відбудеться лекція А. Папакіна “Під захистом римських орлів: військова присутність Риму на Півдні України у І–IV ст.” Лекція буде присвячена вітчизняній історії перших століть нової ери – періоду, коли південь сучасної України охороняли орли на римських знаменах. Протягом І ст. н.е. кордони Римської держави присунулися впритул до Дунаю, а вже за імператора Траяна (98–117) вони поширилися на північ, на території сучасних Одеської, Херсонської, Миколаївської областей та Криму. Римські військові гарнізони перебували у багатьох містах і фортецях Північного Причорномор’я. На півдні України будувалися римські фортеці, кам’яні дороги та римські лазні. Тут відбувалися гладіаторські бої, де на арені билися люди і тварини.

Лекцію прочитає Артем Папакін, кандидат історичних наук, викладач історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військовий одяг, озброєння та спорядження римських легіонерів продемонструють реконструктори з клубу “VEMI” – “Вексиляція військ Нижньої Мезії”. Авторські художні реконструкції римських воїнів покаже художник і історик одягу Сергій Шаменков.

Захід є одним з серії лекцій, що відбувається у Національному музеї історії України за ініціативою проекту “LikБез. Історичний фронт” та історичного фестивалю “Цивілізація”.

Початок о 14-00. Вхідний квиток до музею (на лекцію) коштує 10 грн.

Римська армія без шаблонів і кліше: маловідомі факти римської військової організації І – поч. ІІ ст.

17 травня група "VEMI" взяла участь у цікавому заході на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка – відкритій лекції "Римська армія без шаблонів і кліше: маловідомі факти римської військової організації І – поч. ІІ ст." Лекція проводилася у рамках "Днів Мінерви" на історичному факультеті – серії заходів, спрямованих на популяризацію військової історії України, пов'язаних з відкриттям у магістратурі університету освітньої програми "військова історія" (детальніше – тут). 
Лектор, викладач університету, кандидат історичних наук Андрій Пількевич, розповів про особливості римської військової організації І – поч. ІІ ст., про пов'язані з римською армією міфи, про статуси окремих категорій солдатів і ветеранів тощо. 
Члени групи військово-історичної реконструкції "VEMI – Вексиляція військ Нижньої Мезії" розповіли про реконструкцію римських легіонерів кінця І – поч. ІІ ст., про джерела для цієї реконструкції, і показали, як виглядали римські легіонери у зазначений період. Глядачам цікаво було дізнатися, чим саме корисна військово-історична реконструкція, що вона дає для з'ясування певних моментів використання озброєння римських легіонерів. 
А. Пількевич читає лекцію

"Легіонери" також з цікавістю слухають лекцію

 Демонстрація взуття

 Ipad ІІ століття

 Вексиллум

Хоч це виглядає грізно, репліки зброї цілком безпечні

Після лекції кожен охочий міг поспілкуватися з авторами реконструкцій і "помацати" репліки озброєння

Поїздка до Орлівки (Аліобрікса) (відео)

В ці вихідні легіонери з VEMI побували у історичному місці - с. Орлівка Ренійського району Одеської області. Місце знамените тим, що в ІІ-ІІІ ст. від Р.Х. тут стояла римська фортеця, відома з письмових джерел під назвою Аліобрікс (Aliobrix). Фортеця Аліобрікс захищала переправу через Дунай, що вела з фортеці Новіодун (Noviodunum, сучасне м. Ісакча, Румунія) на правому березі Дунаю (римська назва - Істр, Ister) на лівий берег.
Ми побували на горбі, де розташовувалася фортеця, на археологічному розкопі на місці римської казарми, а також відвідали т.зв. Троянові вали.
Наші гіди з компанії "Салікс-екотури" зняли відеоролик про цю поїздку.

"Римське минуле Одещини" - фото і відео

15 березня ми провели цікавий захід - лекцію з історії перебування території сучасної Одещини у складі Римської імперії, поєднану з реконструкціями: художніми від Сергія Шаменкова і матеріальними - від нашого клубу "Вексилляція військ Нижньої Мезії".

Фотозвіт від Олега Ровнера і "Hub Гостиная":

Відеозвіт (фрагменти заходу) розміщено на сайті одеського телеканалу "Репортер":

http://reporter.od.ua/rekonstruktoryi-rasskazali-o-rimskom-proshlom-odesskogo-regiona/

P.S. Хто підкаже, як розмістити відео у дописі, буду дуже вдячний :)

Лекція “Римське минуле Одещини”

15 березня 2016 р. в Одесі у приміщенні «Hub Гостиная» відбудеться лекція кандидата історичних наук, викладача Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артема Папакіна «Римське минуле Одещини».  Маловідомим фактом є те, що у ІІ–IV ст. південь України входив до складу Римської імперії. На землях Північного Причорномор’я (сучасний південь України) у античні часи греки заснували міста-колонії, що невдовзі перетворилися на окремі держави. Ці античні держави, серед яких була Тіра (сучасний Білгород-Дністровський), зіграли важливу роль у історії регіону, будучи зв’язковою ланкою між тогочасною цивілізацією та варварським світом, сприяючи розвитку племен, що населяли більш північні території. У І ст. до Р.Х. грецькі міста-держави та навколишні землі потрапляють у сферу інтересів могутнього Риму, а потім – у залежність від Римської імперії.

Кордони Риму протягом І століття від Р.Х. просунулися впритул до Дунаю, а вже за імператора Траяна (98–117) вони поширилися на території сучасних Одеської, Херсонської, Миколаївської областей та Криму. У Тірі, зокрема, стояли гарнізони з римських легіонерів та допоміжних військ, які обороняли міста від нападу варварів у ІІ і ІІІ століттях від Р.Х. На півдні України будувалися римські фортеці, кам’яні дороги та римські лазні. Тут відбувалися гладіаторські бої, де на арені билися люди і тварини.

Відкрита лекція кандидата історичних наук, викладача Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артема Папакіна має на меті популяризацію цього маловідомого епізоду з історії регіону. У лекції буде висвітлено обставини, за яких сучасна Одещина потрапила під владу Римської імперії, політичні і економічні зміни, що сталися у той час в регіоні, військову історію Одещини римського часу. Члени військово-історичного клубу “VEMI” продемонструють реконструкції військового одягу, спорядження, озброєння римських легіонерів, які у ІІ ст. стояли гарнізонами та ходили у походи Одещиною. Художник і історик одягу Сергій Шаменков покаже художні реконструкції воїнів регіону римського часу.

Захід відбудеться 15 березня 2016 р. о 19:00 у приміщенні «Hub Гостиная» за адресою вул. Грецька, 1а (вхід з вул. Олеші). Вхід: Free donation

Вексиллум - Vexillum

Стаття про вексиллум, який ми використовуємо у реконструкції, початково розміщена на сайті Ucraina Inter Arma

 

Реконструкція римського вексиллуму

Рис. 1. Вексилларії та імаґініфер (?) на метопі з Адамкліссі. Початок ІІ ст.

Велику роль в житті римської армії імператорського періоду грала військова символіка. Кожен легіон мав свого орла, зображення імператорів, фігуру тотемної тварини, знамена та бойові значки когорт, які служили для розрізнення частин на полі бою. Їх носили перед частинами під час походу, використовували при урочистостях та зберігали у спеціально відведеному місці під час стоянок. Вексиллум (vexillum) використовувався у римській армії з часів пізньої Республіки [3, p. 136]. У період Принципату служив бойовим прапором для кавалерійських підрозділів, для спеціальних формувань (наприклад, римських пожежників vigiles, загону ветеранів чи допоміжних військ auxilia), а також для військових загонів, виділених з різних частин – вексилляцій (vexillatio) [2, p. 114; 3, p. 136–137]. Саме вексилляціями, виділеними з різних легіонів та допоміжних військ були підрозділи, що протягом ІІ–ІІІ ст. від Р. Х. стояли у різних місцевостях Північного Причорномор’я (в сучасних Одеській, Миколаївській, Херсонській областях та Кримській АР України). Клуб військово-історичної реконструкції “Вексилляція римських військ Нижньої Мьозії”, що займається відтворенням побуту римських легіонерів початку ІІ ст., зробив реконструкцію вексиллуму – бойового прапора цього підрозділу.

Рис. 2. Стела ІІ ст. з Риму

Інформацію про те, як виглядав вексиллум цього періоду, можна знайти головним чином у іконографії. Зображення цього прапора є на метопах монументу в Адамкліссі та часто зустрічається на спіральному фрізі колони Траяна у Римі. Відповідно до них, вексиллум складався з полотна, розміщеного на горизонтальному древку, яке в свою чергу перпендикулярно кріпилося до списа. На кінці списа був наконечник (його не завжди зображували на вексиллумі), а на кінцях горизонтальної перекладини могли кріпитися декоративні стрічки з прикрасами, вочевидь металевими.
Про конструкцію древка до вексиллуму відомо мало. Спосіб розміщення полотна (воно звішувалося перпендикулярно спереду древка) видно на стелі ІІ ст. з Риму (рис. 2). При реконструкції використано древко довжиною 2 м і поперечну перекладину довжиною 0,5 м.

Рис. 3. Вексиллум з Єгипту, ІІ–ІІІ ст.

Найголовніша складова реконструкції – сам прапор. Єдиний відомий на сьогодні артефакт римського вексиллуму походить з Єгипту. Він датується ІІ–ІІІ ст. і зберігається у Державному музеї образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна у Москві. При реконструкції було максимально враховано розміри, кольори та сюжет зображення артефакту. Від вексиллуму збереглося лише лляне полотно висотою 47 см і шириною 50 см. Відповідно до опису, зробленого М. Ростовцевим [4, p. 92], бокові краї вексиллуму з музею мають кромки, тому в реконструкції використано домоткане лляне полотно шириною 50 см.

Рис. 4. Вікторія з Помпей, перед 79 р.

На багатьох зображеннях видно бахрому на нижньому краї полотна вексиллуму. Однак точних даних щодо того, як робилася бахрома, у нас немає (за М. Ростовцевим, “нижній край розпущений і має залишки бахроми”, однак деталей щодо бахроми не повідомляється [4, p. 92]), тому на реконструкції вона не представлена.
Колір римського вексиллуму, як відомо з ряду письмових джерел, був червоних відтінків (про це згадує Плутарх, Вегецій, Діон Кассій) [4, p. 94], Тацит пише про золотий колір на вексиллумі, і вексиллум алого кольору зображений на фресці у храмі Бела в Дура-Европосі [4, p. 95]. Єгипетська знахідка повністю підтверджує дані цих джерел – вексиллум пофарбований у червоне, і має фігури, нанесені золотою фарбою.

Рис. 5. Завершення піхв меча помпейського типу з зображенням Вікторії, приватна колекція

Важливим є питання зображення на прапорі. На вексиллумі з Єгипту, яке взято за зразок, центральною фігурою є богиня Вікторія з лавровим вінком та пальмовою гілкою, яка стоїть на глобусі. Фігура нанесена на лляну поверхню фарбою. У кожному кутку полотна намальовані золоті гаммадії (фігури у вигляді літери Г) з подвоєними кінцями – поширені у римській армії декоративні елементи.
За стилістикою зображеної фігури вона більш подібна до ІІІ ст. [4, p. 92], тому для реконструкції вексиллуму початку ІІ ст. використано більш близьку за хронологією фігуру Вікторії з Помпей (рис. 4). Подібна фігура міститься і на закінченні піхв до меча помпейського типу з приватної колекції (рис. 5) Остання тримає в руках ті ж предмети, що і Вікторія з єгипетського вексиллуму (вінок і пальмову гілку), а крім них має щит, як фігура з помпейської фрески.

Рис. 6. Вексиллум ІІ легіону Августа у Бріджнессі

Як видно на римських рельєфах та відомо з античної літератури, крім зазначених елементів на вексиллумі міг міститися напис з назвою військової частини, до якої він належав. Вочевидь для того, щоб напис було видно здалеку, на вексиллумах великими літерами малювали не повні назви, а абревіатури (рис. 6). З території античного Херсонесу відомі керамічні клейма ІІ ст. з написом VEMI, які розшифровують як “Vexillatio Exercitus Moesiae Inferior” – “Вексилляція військ Нижньої Мьозії” [1, с. 75]. Відповідно, таке само скорочення назви гарнізону полісу і його околиць ми вважали за доцільне розмістити на реконструкції бойового прапору вексилляції.

Вексиллум “Вексилляції військ Нижньої Мьозії” виконав Сергій Шаменков. Матеріал – домотканий льон, темперні фарби:

Література: 

1. Зубарь В. М. Таврика и Римская империя. Римские войска и укрепления в Таврике. – К.: Стилос, 2004. – 232 с.
2. Bishop M. C., Coulston J. C. N. Roman military equipment from the Punic Wars to the fall of Rome. – Oxford: Oxbow books, 2009.
3. Breeze D. J. The flag of legion II Augusta on the Bridgeness distance slab // Proceedings of the Society of Antiquaries of Scotland. – 1989. – № 119. – P. 133–142.
4. Rostovtzeff M. Vexillum and Victory // The Journal of Roman Studies. – 1942. – Vol. 32, Part 1, 2. – P. 92–106.

Оригінал публікації

Реконструкція римського набору для запалювання вогню

Наші друзі з Лабораторії історичного костюму
зробили реконструкцію давньоримського кресального набору на І ст. від
Р.Х. За допомогою таких речей давні римляни розпалювали багаття. За
їхніми словами, "трут ми варили три години в розчині золи потім
відбивали та сушили.
Результат добрий. Відкритим залишається питання в чому носили вогнива.
Вогнива з кліпу зберігаються в шкіряних мішечках тричі жированих маззю
на основі гусячого жиру".

На відео показаний повний вміст цих мішечків та як ним користуватися.





Дякємо друзям з Лабораторії за відео та за набір, яким наш клуб VEMI почав використовувати в реконструкції!

Римські війська в Північному Причорномор’ї. І – IV ст. від Р.Х.

Щоб було зрозуміло, що ми реконструюємо, слід звернутися до історії перебування римських легіонів на Півдні України.
Оригінал взятий звідси

Статуетка римського легіонера з Ольвії, І–ІІ ст. 

Державний Ермітаж, Санкт- Петербург.

Північно-причорноморські землі потрапили у поле зору Риму ще у часи т. зв. Мітрідатових війн. У ІІ ст. до Р. Х. правитель Понтійського царства Мітрідат VI Евпатор (111–63) підкорив Боспорське царство, племена азіатської частини Боспору (сучасного Таманського півострова) та заключив союз з Херсонесом та Ольвією. Протягом першої половини І ст. до Р. Х. Мітридат провів три війни з Римом, які завершилися поразкою понтійського царя. У ході Третьої війни (73–63) флот римського полководця Помпея блокував Боспор. Після смерті Мітридата його син Фарнак був затверджений на троні Боспорського царства Помпеєм у якості “друга і союзника римського народу”. Римський вплив на Північне Причормонор’я посилився під час правління Августа і Тиберія, прощо свідчать знахідки римських монет та посвят римським імператорам у Тірі, Ольвії та Боспорському царстві. У І ст. від Р. Х. кордони Римської імперії наблизилися до Дунаю, у 56–57 р. у Тірі було заведено нову еру, що пов’язують з початком залежності міста від Риму. Ольвія, Херсонес і Боспорське царство у цей час стають союзниками імперії.
У 45 р. від Р. Х., коли боспорський цар Мітрідат VIII став проводити незалежну політику, спалахує римсько-боспорська війна. В ході бойових дій 45–49 рр. римський легат Авл Дідій Галл розбив боспорян та скинув царя Мітрідата, посадивши на його місце Котіса І. На Боспорі були залишені кілька когорт. У 60-х рр. під час війни зі скіфами Херсонес звертається по військову допомогу до Рима, і до міста прибуває римське військо легата Мезії Тиберія Плавтія Сільвана, а на мисі Ай-Тодор у Тавриці (Криму) висаджується десант Равеннської ескадри. Після цього римські частини було виведено до Мезії, де спалахнула війна з даками, проте у ІІ ст. від Р.Х. зі збільшенням загрози Римській імперії зі сторони сарматів у містах Північного Причорномор’я було вирішено розмістити римські військові залоги. Головним опорним пунктом римлян у Північному Причорномор’ї стає Херсонес, де розмістився військовий трибун, залоги були розміщені також у Хараксі, на мисі Ай-Тодор у Криму, у Тірі та Ольвії.

Римські мечі, ІІІ ст. За К. Енгельхардтом

Римські залоги у містах і фортецях Північного Причорномор’я складалися з вексилляцій – підрозділів, спеціально виділених з частин діючої армії. У ІІ ст., після закінчення війн з даками, з Мезії до Таврики були переведені підрозділи І Італійського легіону. У другій половині ІІ–ІІІ ст. тут перебували частини V Македонського легіону, знову І Італійського легіону та ХІ Клавдієвого легіону. У Тірі та Ольвії перебували солдати V Македонського легіону, з третьої чверті ІІ ст. – І Італійського та ХІ Клавдієвого легіонів, у Ольвії також був загін кінноти з союзної Риму боспорської армії. Відомо про перебування у Північному Причорномор’ї солдатів допоміжних (auxilia) ІІ Луцензієвої когорти (Херсонес), І Фракійської когорти Сиріака (Харакс), І Кілікійської когорти (Ольвія, Херсонес), І когорти Бракарів, І Сугамбрської когорт (Херсонес), І али Акторігіани (сучасна Балаклава). На території союзного Боспорського царства римських військ не було. Окрім сухопутних військ, у Північному Причорномор’ї були бази римського морського флоту. З римською військовою присутністю пов’язана розбудова фортифікаційних споруд – цитаделі Херсонесу, фортець Харакс у Тавриці, таборів біля сучасного с. Орлівка (Одеська обл.), с. Дар’ївка (Херсонська обл.), урочища Дідова Хата (Миколаївська обл.), сигнальних веж, будівництво шляхів.

Римський шолом типу coolus, І ст. 

Гіпотетична реконструкція за знахідкою в Гурзуфському Сідлі (Крим) 

Римські легіонери І–ІІ ст. від Р. Х. одягалися у широкі туніки без рукавів, плащі (прямокутні sagum, що застібалися фібулами, чи півкруглі paenula), короткі штани bracae (переважно у кавалерії та допоміжних формуваннях). Неодмінним елементом військового спорядження солдата був пояс (cingulum або balteus) з бронзовими накладками по всій довжині та підвісками посередині. У першій половині носили два пояси – на один чіпляли меч, на інший – кинджал, пізніше на поясі стали носити лише кинджал, а меч носили на ремені через плече. На ногах носили підбиті цвяхами відкриті калліги чи закриті кальцеї. Зброя легіонера І–ІІ ст. складалася з двох важких метальних списів – pilum, які мали наконечник довжиною у третину списа, та меча gladius довжиною44–55 см, призначенням якого було головним чином колоти супротивника у тісній рукопашній сутичці. Меч носився на плечовому ремені з правої сторони пояса, щоб його можна було витягати правою рукою. Значна частина солдатів допоміжних формувань (ауксиларіїв) була озброєна у складні луки (arcus) з 12–24 стрілами, інша – озброєна в дротики, довгі легкі списи lancea чи важкі gaesum. Легіонери І ст. від Р. Х. носили бронзові шоломи типів Монтефортіно, кулус, імперсько-італійського чи імперсько-галльського, які протягом І–ІІ ст. витіснили залізні імперсько-галльські шоломи, що нерідко посилювалися металевими перехрестями. Такий шолом максимально захищав голову воїна, залишаючи відкритими тільки обличчя і вуха. Ауксиларії І ст., навпаки, носили відкриті шоломи, а в наступному столітті їхні шоломи являли собою полегшені бронзові копії легіонерських зразків. Легіонери та ауксиларії впродовж І–ІІ ст. використовували щити у формі овалу, обрізаного зверху і знизу овалу та прямокутника. Щит був заокругленим, мав залізний умбон різних форм, зі зворотної сторони якого кріпилася горизонтальна ручка для тримання щита. Звичайним на І ст. від Р.Х. обладунком легіонера була кольчуга з наплічниками (lorica hamata), які зникли у наступному столітті. У середині І ст. більша частина римських легіонерів, слід гадати, переозброїлася у тип обладунку, відомого під назвою lorica segmentata – залізний пластинчастий панцир, що складався з великих металевих смуг, що захищав торс і плечі воїна. Офіцери І–ІІ ст. носили обладунки елліністичного типу – “мускульну” металеву абошкіряну кірасу, поножі та шолом з гребенем. Центуріони цього періоду мали зазвичай лускаті панцирі, які прикрашали нагородними дисками-фалерами, залізні поножі та шолом з гребенем, прикріпленим поперек. Римська кавалерія, що відігравала меншу роль у бойових діях у порівнянні з піхотою, була озброєна у легкі метальні списи lancea та довші hasta, основною зброєю ближнього бою у цей період були довгі мечі spatha, якими можна було рубати з коня. У кавалерії переважав кільчастий та лускатий обладунок та щити круглої чи овальної форм. Римські вершники мали шпори, яких ще не вживали у більшості тогочасних армій, та типові для римлян сідла з чотирма луками.

Шолом легіонера початку ІІ ст. Берзовія (Румунія)

У ІІІ–IV ст. відбулися помітні зміни у римському озброєнні. У вжиток увійшли туніки з довгими рукавами, довгі штани, чоботи, циліндричні “паннонські” шапки. Зникають легіонерські пояси з накладками, замість них з’являються пояси з круглими пряжками та широкі пояси з металевими накладками у вигляді вертикальних смуг. Кавалерійська спата у ІІІ ст. поступово витісняє піхотні мечі, піхви відтепер розміщують на широкій плечовій портупеї з лівого боку. Пілум виходить з ужитку легіонерів у другій половині ІІІ ст., його місце займають важкий метальний спис spiculum, дротик verutum та легкий снаряд з оперенням і свинцевим потовщенням посередині – plumbata.Частіше у армії пізньої імперії як піші, так і кінні формування почали використовувати луки. Прямокутні легіонерські щити ще використовують на початку ІІІ ст., однак потім їх повністю витіснили овальні і круглі форми. Шоломи ІІІ ст. представлені переважнобронзовими зразками, що були розвитком типів шоломів попередньої епохи, а у IV ст. впроваджуються нові типи: залізні шоломи з куполом з двох частин (з гребенем та без нього), шоломи на каркасній основі (spangenhelm). У цей час легіонери ще продовжуютьносити пластинчасті лоріки, конструкція яких покращується, однак протягом ІІІ ст. і вони зникають з ужитку. Ширше вживають кольчуги та ламеллярні панцирі (з маленьких пластинок), які поступово стають прерогативою кінноти, піхотинці ж все частіше йдуть в бій взагалі без обладунків. На озброєнні римських військ перебувала значна кількість метальних машин – баліст, катапульт, онагрів та скорпіонів, які стріляли як камінням, такі важкими стрілами.

Пізньоримський легіонерський шолом, IV ст. 

Інтерсіза (Угорщина)

Наприкінці ІІІ ст. римський гарнізон було виведено з Херсонесу та інших міст Північного Причорномор’я. Невдовзі навала германців зруйнувала Тіру й Ольвію, прокотилася по Тавриці. Про склад римських військ у причорноморських містах у кінці ІІІ–IV ст. немає точних даних. Відомо, що у Херсонесі в цей час розміщувався гарнізон, до складу якого входили римські балістарії – загони обслуги метальних машин, виведені у період пізньої імперії зі складу легіонів у окремий рід зброї. Однак для успішного протистояння наступу варварських племен тут повинні були бути розміщені принаймні мінімальні контингенти піхоти та кінноти. Очевидно, захист кордонів імперії було покладено на гарнізони фортець, складених з варварів та колоністів. У IV–V ст. місто з навколишньою територією стало належати до Східної Римської імперії – Візантії.

Література
1. Банников А. В. Римская армия в IV столетии (от Константина до Феодосия). – СПб: Филологический факультет СПбГУ; Нестор-История, 2011.
2. Винокуров Н. И. Боспоро-римская война и первая находка гладиуса в Крымском Приазовье // Para Bellum. – 2009. – № 31. – С. 9–16.
3. Горончаровский В. А. Между империей и варварами. Военное дело Боспора Киммерийского римского времени. СПб, 2003.
4. Зубарь В. Таврика и Римская империя: римские войска и укрепления в Таврике. –К.: Стилос, 2004.
5. Коннолли П. Греция и Рим: Эволюция военного искусства на протяжении 12веков. – М.: Эксмо, 2009.
6. Костромичёв Д. А. Римское военное снаряжение из Херсонеса // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. – 2006. – Вып. XII. – Ч. 1.
7. Новиченкова Н. Г. Римское военное снаряжение из святилища у перевала Гурзуфское Седло // ВДИ. – 1998. – № 2 (225). – С. 51–67.
8. Сон Н. Римська військова присутність в античних державах Північного Причорномор’я // Військово-історичний альманах. – 2001. – № 2.
9. d’Amato R. Arms and Armour of the Imperial Roman soldier. From Marius toCommodus, 112 BC – AD 192. – London: Frontline Books, 2009. – 290 p.
10. Bishop M. C., Coulston J. C. N. Roman military equipment from the Punic Wars to the fall of Rome. – London: B. T. Badsford Ltd, 1993.
11. Sumner G. Roman Military Dress. – Stroud: The History Press, 2009.

Джерело: Ucraina Inter Arma

Літній похід вексиляції

Цей похід ми здійснили в серпні 2012 року, коли лише починали шитися на Рим. Олег Ровнер виступив в якості провідника двох легіонерів, автора тексту та фотографій, які розміщені нижче. 

Летний поход вексилляции войск Нижней Мёзии

 

Из записок жителя Тиры:
«Месяц Метагейтнион выдался в этом году очень засушливым, и именно в этот месяце на 10 году правления Римом кесаря Траяна (да хранят его Боги) меня местного свободного жителя и рыбака отправили показывать путь (а прибрежные земли в этой части Понта я знаю хорошо) двум римским солдатам из гарнизона Тиры. Мы должны были пройти до соленых заливов — лиманов, что расположены в дне пути от устья Тираса в сторону Гипаниса и посмотреть, куда делись стада, выпасаемые скифскими пастухами, так как их давно, уже месяц как не видели на берегах нашего щедрого Тираса. Итак, взяв свои нехитрые пожитки и запас еды, я и двое гарнизонных солдат, которые справедливо рассудили идти налегке, только с оружием и припасами, мы двинулись в путь по высохшей степи.» 

 

«Дорога выпала нам длинная и нелегкая. Жарило так, словно боги разгневались на людей и решили испепелить их и уничтожить засухой. Но мы шли, и я верно указывал путь»

 

«Вся степь будто вымерла и попряталась от гнева богов и палящего Гелиоса.
 Даже крепкая солдатская обувь не выдерживала жара.»

«И наконец мы достигли соленых заливов… Говорят, очень давно тут был храм Деметры, но его уничтожили варвары, и в память об этой трагедии каждый раз соль садится на берега и дно этих узких лиманов»
  
«И тут нам была удача — мы нашли камень со знаками. Солдаты не смогли разобрать, что на нем написано, но я им объяснил, что это знаковый камень, который оставляют варварские пастухи на путях перегона скота, и это хороший знак нам...»
 

«И действительно, пройдя еше немного, мы наткнулись на большое стадо. Найдя пастухов и поговорив с ними, я передал солдатам причину того, почему стада исчезли с окресностей Тиры. Из-за большой засухи пересохли многие ручейки, и варварам пришлось отогнать свои стада севернее, куда направляются и эти пастухи со своим стадом. Но они сказали, что как только Боги смилостивятся и пустят на землю дожди, стада вернутся...»

«Заполучив эти новости, мы двинулись в обратный путь. Но перед этим решили возблагодарить Богов за удачу в нашем пути и подкрепиться»