середа, 10 лютого 2016 р.

Вексиллум - Vexillum

Стаття про вексиллум, який ми використовуємо у реконструкції, початково розміщена на сайті Ucraina Inter Arma
 

Реконструкція римського вексиллуму

Рис. 1. Вексилларії та імаґініфер (?) на метопі з Адамкліссі. Початок ІІ ст.

Велику роль в житті римської армії імператорського періоду грала військова символіка. Кожен легіон мав свого орла, зображення імператорів, фігуру тотемної тварини, знамена та бойові значки когорт, які служили для розрізнення частин на полі бою. Їх носили перед частинами під час походу, використовували при урочистостях та зберігали у спеціально відведеному місці під час стоянок. Вексиллум (vexillum) використовувався у римській армії з часів пізньої Республіки [3, p. 136]. У період Принципату служив бойовим прапором для кавалерійських підрозділів, для спеціальних формувань (наприклад, римських пожежників vigiles, загону ветеранів чи допоміжних військ auxilia), а також для військових загонів, виділених з різних частин – вексилляцій (vexillatio) [2, p. 114; 3, p. 136–137]. Саме вексилляціями, виділеними з різних легіонів та допоміжних військ були підрозділи, що протягом ІІ–ІІІ ст. від Р. Х. стояли у різних місцевостях Північного Причорномор’я (в сучасних Одеській, Миколаївській, Херсонській областях та Кримській АР України). Клуб військово-історичної реконструкції “Вексилляція римських військ Нижньої Мьозії”, що займається відтворенням побуту римських легіонерів початку ІІ ст., зробив реконструкцію вексиллуму – бойового прапора цього підрозділу.

Vexillum Rome 2 C AD
Рис. 2. Стела ІІ ст. з Риму


Інформацію про те, як виглядав вексиллум цього періоду, можна знайти головним чином у іконографії. Зображення цього прапора є на метопах монументу в Адамкліссі та часто зустрічається на спіральному фрізі колони Траяна у Римі. Відповідно до них, вексиллум складався з полотна, розміщеного на горизонтальному древку, яке в свою чергу перпендикулярно кріпилося до списа. На кінці списа був наконечник (його не завжди зображували на вексиллумі), а на кінцях горизонтальної перекладини могли кріпитися декоративні стрічки з прикрасами, вочевидь металевими.
Про конструкцію древка до вексиллуму відомо мало. Спосіб розміщення полотна (воно звішувалося перпендикулярно спереду древка) видно на стелі ІІ ст. з Риму (рис. 2). При реконструкції використано древко довжиною 2 м і поперечну перекладину довжиною 0,5 м.

Vexillum Egypt 3 C AD
Рис. 3. Вексиллум з Єгипту, ІІ–ІІІ ст.


Найголовніша складова реконструкції – сам прапор. Єдиний відомий на сьогодні артефакт римського вексиллуму походить з Єгипту. Він датується ІІ–ІІІ ст. і зберігається у Державному музеї образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна у Москві. При реконструкції було максимально враховано розміри, кольори та сюжет зображення артефакту. Від вексиллуму збереглося лише лляне полотно висотою 47 см і шириною 50 см. Відповідно до опису, зробленого М. Ростовцевим [4, p. 92], бокові краї вексиллуму з музею мають кромки, тому в реконструкції використано домоткане лляне полотно шириною 50 см.

Victoria Pompei AD 79
Рис. 4. Вікторія з Помпей, перед 79 р.


На багатьох зображеннях видно бахрому на нижньому краї полотна вексиллуму. Однак точних даних щодо того, як робилася бахрома, у нас немає (за М. Ростовцевим, “нижній край розпущений і має залишки бахроми”, однак деталей щодо бахроми не повідомляється [4, p. 92]), тому на реконструкції вона не представлена.
Колір римського вексиллуму, як відомо з ряду письмових джерел, був червоних відтінків (про це згадує Плутарх, Вегецій, Діон Кассій) [4, p. 94], Тацит пише про золотий колір на вексиллумі, і вексиллум алого кольору зображений на фресці у храмі Бела в Дура-Европосі [4, p. 95]. Єгипетська знахідка повністю підтверджує дані цих джерел – вексиллум пофарбований у червоне, і має фігури, нанесені золотою фарбою.

Victoria scabbard private collection
Рис. 5. Завершення піхв меча помпейського типу з зображенням Вікторії, приватна колекція


Важливим є питання зображення на прапорі. На вексиллумі з Єгипту, яке взято за зразок, центральною фігурою є богиня Вікторія з лавровим вінком та пальмовою гілкою, яка стоїть на глобусі. Фігура нанесена на лляну поверхню фарбою. У кожному кутку полотна намальовані золоті гаммадії (фігури у вигляді літери Г) з подвоєними кінцями – поширені у римській армії декоративні елементи.
За стилістикою зображеної фігури вона більш подібна до ІІІ ст. [4, p. 92], тому для реконструкції вексиллуму початку ІІ ст. використано більш близьку за хронологією фігуру Вікторії з Помпей (рис. 4). Подібна фігура міститься і на закінченні піхв до меча помпейського типу з приватної колекції (рис. 5) Остання тримає в руках ті ж предмети, що і Вікторія з єгипетського вексиллуму (вінок і пальмову гілку), а крім них має щит, як фігура з помпейської фрески.

Vexillum Bridge distance slab Legio II Augusta
Рис. 6. Вексиллум ІІ легіону Августа у Бріджнессі


Як видно на римських рельєфах та відомо з античної літератури, крім зазначених елементів на вексиллумі міг міститися напис з назвою військової частини, до якої він належав. Вочевидь для того, щоб напис було видно здалеку, на вексиллумах великими літерами малювали не повні назви, а абревіатури (рис. 6). З території античного Херсонесу відомі керамічні клейма ІІ ст. з написом VEMI, які розшифровують як “Vexillatio Exercitus Moesiae Inferior” – “Вексилляція військ Нижньої Мьозії” [1, с. 75]. Відповідно, таке само скорочення назви гарнізону полісу і його околиць ми вважали за доцільне розмістити на реконструкції бойового прапору вексилляції.

Вексиллум “Вексилляції військ Нижньої Мьозії” виконав Сергій Шаменков. Матеріал – домотканий льон, темперні фарби:

Література: 

1. Зубарь В. М. Таврика и Римская империя. Римские войска и укрепления в Таврике. – К.: Стилос, 2004. – 232 с.
2. Bishop M. C., Coulston J. C. N. Roman military equipment from the Punic Wars to the fall of Rome. – Oxford: Oxbow books, 2009.
3. Breeze D. J. The flag of legion II Augusta on the Bridgeness distance slab // Proceedings of the Society of Antiquaries of Scotland. – 1989. – № 119. – P. 133–142.
4. Rostovtzeff M. Vexillum and Victory // The Journal of Roman Studies. – 1942. – Vol. 32, Part 1, 2. – P. 92–106.

Оригінал публікації

Немає коментарів:

Дописати коментар