субота, 8 квітня 2017 р.

Відеозапис лекції "Під захистом римських орлів. Військова присутність Риму на Півдні України у ІIV ст. " у Національному музеї історії України.
Лектор Артем Папакін, військово-історична реконструкція клуб "VEMI" / "Вексиляція військ Нижньої Мезії", художні реконструкції Сергій Шаменков. 
Ставте гучність колонок на максимум! 

субота, 18 березня 2017 р.

“Під захистом римських орлів”: лекція в історичному музеї


1 квітня 2017 р. у Національному музеї історії України відбудеться лекція А. Папакіна “Під захистом римських орлів: військова присутність Риму на Півдні України у І–IV ст.” Лекція буде присвячена вітчизняній історії перших століть нової ери – періоду, коли південь сучасної України охороняли орли на римських знаменах. Протягом І ст. н.е. кордони Римської держави присунулися впритул до Дунаю, а вже за імператора Траяна (98–117) вони поширилися на північ, на території сучасних Одеської, Херсонської, Миколаївської областей та Криму. Римські військові гарнізони перебували у багатьох містах і фортецях Північного Причорномор’я. На півдні України будувалися римські фортеці, кам’яні дороги та римські лазні. Тут відбувалися гладіаторські бої, де на арені билися люди і тварини.
Лекцію прочитає Артем Папакін, кандидат історичних наук, викладач історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військовий одяг, озброєння та спорядження римських легіонерів продемонструють реконструктори з клубу “VEMI” – “Вексиляція військ Нижньої Мезії”. Авторські художні реконструкції римських воїнів покаже художник і історик одягу Сергій Шаменков.
Захід є одним з серії лекцій, що відбувається у Національному музеї історії України за ініціативою проекту “LikБез. Історичний фронт” та історичного фестивалю “Цивілізація”.
Початок о 14-00. Вхідний квиток до музею (на лекцію) коштує 10 грн.

неділя, 22 травня 2016 р.

Римська армія без шаблонів і кліше: маловідомі факти римської військової організації І – поч. ІІ ст.

17 травня група "VEMI" взяла участь у цікавому заході на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка – відкритій лекції "Римська армія без шаблонів і кліше: маловідомі факти римської військової організації І – поч. ІІ ст." Лекція проводилася у рамках "Днів Мінерви" на історичному факультеті – серії заходів, спрямованих на популяризацію військової історії України, пов'язаних з відкриттям у магістратурі університету освітньої програми "військова історія" (детальніше тут). 
Лектор, викладач університету, кандидат історичних наук Андрій Пількевич, розповів про особливості римської військової організації І – поч. ІІ ст., про пов'язані з римською армією міфи, про статуси окремих категорій солдатів і ветеранів тощо. 
Члени групи військово-історичної реконструкції "VEMI Вексиляція військ Нижньої Мезії" розповіли про реконструкцію римських легіонерів кінця І – поч. ІІ ст., про джерела для цієї реконструкції, і показали, як виглядали римські легіонери у зазначений період. Глядачам цікаво було дізнатися, чим саме корисна військово-історична реконструкція, що вона дає для з'ясування певних моментів використання озброєння римських легіонерів. 
А. Пількевич читає лекцію
"Легіонери" також з цікавістю слухають лекцію

 Демонстрація взуття

 Ipad ІІ століття
 Вексиллум




Хоч це виглядає грізно, репліки зброї цілком безпечні

Після лекції кожен охочий міг поспілкуватися з авторами реконструкцій і "помацати" репліки озброєння

пʼятниця, 6 травня 2016 р.

Поїздка до Орлівки (Аліобрікса) (відео)

В ці вихідні легіонери з VEMI побували у історичному місці - с. Орлівка Ренійського району Одеської області. Місце знамените тим, що в ІІ-ІІІ ст. від Р.Х. тут стояла римська фортеця, відома з письмових джерел під назвою Аліобрікс (Aliobrix). Фортеця Аліобрікс захищала переправу через Дунай, що вела з фортеці Новіодун (Noviodunum, сучасне м. Ісакча, Румунія) на правому березі Дунаю (римська назва - Істр, Ister) на лівий берег.
Ми побували на горбі, де розташовувалася фортеця, на археологічному розкопі на місці римської казарми, а також відвідали т.зв. Троянові вали.
Наші гіди з компанії "Салікс-екотури" зняли відеоролик про цю поїздку.


субота, 19 березня 2016 р.

"Римське минуле Одещини" - фото і відео

15 березня ми провели цікавий захід - лекцію з історії перебування території сучасної Одещини у складі Римської імперії, поєднану з реконструкціями: художніми від Сергія Шаменкова і матеріальними - від нашого клубу "Вексилляція військ Нижньої Мезії".

Фотозвіт від Олега Ровнера і "Hub Гостиная":


















Відеозвіт (фрагменти заходу) розміщено на сайті одеського телеканалу "Репортер":

http://reporter.od.ua/rekonstruktoryi-rasskazali-o-rimskom-proshlom-odesskogo-regiona/

P.S. Хто підкаже, як розмістити відео у дописі, буду дуже вдячний :)

понеділок, 7 березня 2016 р.

Лекція “Римське минуле Одещини”


15 березня 2016 р. в Одесі у приміщенні «Hub Гостиная» відбудеться лекція кандидата історичних наук, викладача Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артема Папакіна «Римське минуле Одещини».  Маловідомим фактом є те, що у ІІ–IV ст. південь України входив до складу Римської імперії. На землях Північного Причорномор’я (сучасний південь України) у античні часи греки заснували міста-колонії, що невдовзі перетворилися на окремі держави. Ці античні держави, серед яких була Тіра (сучасний Білгород-Дністровський), зіграли важливу роль у історії регіону, будучи зв’язковою ланкою між тогочасною цивілізацією та варварським світом, сприяючи розвитку племен, що населяли більш північні території. У І ст. до Р.Х. грецькі міста-держави та навколишні землі потрапляють у сферу інтересів могутнього Риму, а потім – у залежність від Римської імперії.

Кордони Риму протягом І століття від Р.Х. просунулися впритул до Дунаю, а вже за імператора Траяна (98–117) вони поширилися на території сучасних Одеської, Херсонської, Миколаївської областей та Криму. У Тірі, зокрема, стояли гарнізони з римських легіонерів та допоміжних військ, які обороняли міста від нападу варварів у ІІ і ІІІ століттях від Р.Х. На півдні України будувалися римські фортеці, кам’яні дороги та римські лазні. Тут відбувалися гладіаторські бої, де на арені билися люди і тварини.

Відкрита лекція кандидата історичних наук, викладача Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артема Папакіна має на меті популяризацію цього маловідомого епізоду з історії регіону. У лекції буде висвітлено обставини, за яких сучасна Одещина потрапила під владу Римської імперії, політичні і економічні зміни, що сталися у той час в регіоні, військову історію Одещини римського часу. Члени військово-історичного клубу “VEMI” продемонструють реконструкції військового одягу, спорядження, озброєння римських легіонерів, які у ІІ ст. стояли гарнізонами та ходили у походи Одещиною. Художник і історик одягу Сергій Шаменков покаже художні реконструкції воїнів регіону римського часу.

Захід відбудеться 15 березня 2016 р. о 19:00 у приміщенні «Hub Гостиная» за адресою вул. Грецька, 1а (вхід з вул. Олеші). Вхід: Free donation

понеділок, 29 лютого 2016 р.

Військовий одяг Північного Причорномор’я римського часу

Стаття про те, що носили варвари у наших краях – у Північному Причорномор'ї, коли туди прибули римляни. Ймовірно, частину варварського гардеробу римляни запозичували, особливо в холодні пори року.

Артем Папакін
Фреска Стасовського склепу 1872 р. ІІ ст. від Р.Х. 
Малюнок М. Фармаковського.


Рельєфи і фрески з зображеннями воїнів є головними свідченнями про військовий одяг у Північному Причорномор’ї перших століть нової ери. Вони дають уявлення про крій, кольори та специфіку поєднання елементів одягу в комплекс, що носився в І–IV ст. Не існує свідчень, що б говорили про чіткий розподіл між цивільним та військовим убранням регіону, тому в якості джерел вивчення військового одягу залучаються будь-які зображення озброєних людей. Вони часто використовуються в якості джерел для реконструкції комплексу озброєння воїнів Північного Причорномор’я, тому можуть бути використані і при відтворенні їх одягу.
Оскільки етнічний склад населення регіону в римський час був строкатим, це позначалося і на одязі: він поєднував у собі азіатські та європейські риси. Якщо у І тис. до Р. Х. народи, що населяли Північне Причорномор’я (греки та “варвари”), носили переважно традиційний для регіонів їхнього походження одяг, то на рубежі ер в одязі мешканців Скіфського царства, Боспорського царства, полісів Північного Причорномор’я та їх сусідів помітні взаємні запозичення. Вже наприкінці І ст. одяг мешканців Ольвії видавався для материкових греків “скіфським” [1, с. 28].

Сорочки. Судячи з зображень, основним верхнім одягом населення держав Північного Причорномор’я були хітони (туніки, сорочки) з довгими рукавами. Сорочка з рукавами була для греків “варварським” запозиченням, впровадженим у арміях держав Північного Причорномор’я через холодний клімат регіону.
На зображеннях римського часу можна побачити два види рукавних хітонів. Крій першого, вочевидь, нагадував крій сорочок з пришивними рукавами, як у туніки ІІІ ст. з Торсбергу [2, Plate 1]. Він був нешироким, його рукави доходять до зап’ястку, а поли опускаються нижче середини стегна. На зображеннях видно особливість крою північно-причорноморських хітонів – вирізи з двох боків. Подібні вирізи відомі ще на деяких видах розпашного одягу скіфів (напр., на зображенні на срібній вазі з Чортомлицького кургану). Ймовірно, бічні вирізи робилися у формі трикутника чи навіть вузької трапеції, або були просто розрізами у подолі туніки. Вони мали чітку утилітарну функцію: по-перше, не заважали руху ніг як при ходінні, так і при верховій їзді, а по-друге, відповідали військовій моді рубежу ер – перших століть нової ери – носінню короткого меча чи кинджала на стегні вище подолу сорочки. Кинджали у піхвах, вочевидь прив’язаних ремінцями до правого стегна, що вписуються у виріз на подолі хітона, присутні на боспорських рельєфах, подібний крій мають і хітони, зображені на піших воїнах з фрески Стасовського склепу 1872 р. (ІІ ст.). Ймовірно, ця військова мода вплинула і на крій кольчуг, що носилися на Боспорі на рубежі ер – обладунок з розрізаним з боку подолом ми бачимо на надгробку Матіана, сина Заїдара, знайденому неподалік Темрюка [1, с. 34], у кінних воїнів та піхотинця, який несе vexillum (військовий прапор) на фресках Стасовського склепу.
Другий вид сорочки – це, ймовірно, широкий хітон з неокремими рукавами, подібний до римських тунік III–IV ст. [3, p. 4]. Боспорські теракотові воїни з овальними щитами (І ст. до Р. Х. – І ст. від Р. Х.), щитоносець з надгробку Родона, сина Гелія з Пантикапею (перша половина І ст.), кінний лучник з фрески з Пантикапейського склепу 1841 р. (друга половина І ст.), воїн-контофор зі склепу Анфестерія (І ст.), вражений воїн з “Подвійного склепу” 1873 р. (ІІ ст.), воїн з круглим щитом і списом з боспорської теракоти ІІІ–IV ст. носять сорочки без видимих розрізів, з багатьма складками на подолі. Сорочку без розрізів на короткому подолі носить і воїн з надгробку з Неаполя Скіфського, який останнім часом датують І ст. від Р. Х. [8, p. 162]
Греками Північного Причорномор’я використовувався також кочівницький одяг типу каптанів. Каптани з розрізом спереду зображені на легкоозброєних вершниках, які протистоять катафрактаріям з розпису Керченського склепу 1841 р. (друга половина І – початок ІІ ст.).


Надгробок з Неаполя Скіфського. І ст. від Р. Х. За V. Mordvintseva, Y. Zaytsev



На зображеннях з північно-причорноморського регіону присутній також суто римські військові туніки. На статуї римського воєначальника з Тіри (Одеський археологічний музей, ІІ ст.) зображено широку римську туніку без рукавів, що утворює безліч складок, які вибиваються з-під панцира. На теракотовому воїні з Ольвії (І–ІІ ст.) зображено римську туніку, зшиту з двох прямокутних шматків тканини. У час, яким датують статуетку, римські туніки мали близько 1,40 м в ширину і 1,55 м в довжину [4, p. 23], вони підв’язувалися на поясі та могли підтягуватися вузлом на шиї ззаду. Типовий римський військовий пояс – cingulum, – а також шийний вузол присутні на статуетці з Ольвії. Можливо, теракотова статуетка з Ольвії є імпортною, але не слід виключати можливість її місцевого виготовлення. На користь останнього говорять деталі подібної за виконанням і, треба гадати, призначенням статуетка з Козирського городища. На ній так само, як на ольвійській, зображено воїна з овальним щитом та римським військовим поясом, однак одяг відрізняється за кроєм: сорочка воїна з козирської статуетки скріплена на плечах двома фібулами за грецькою модою. Отже, беручи до уваги військове спорядження і одяг, можна зробити висновок, що ця фігурка була виготовлена у місцевості з грецькою традицією, що перебувала під владою Риму. Її знайшли на території залежної від Риму Ольвії, де до того ж з ІІ ст. перебував римський гарнізон, тому природно припустити її місцеве виконання.
Причорноморські сорочки відрізнялися розмаїттям кольорів: на фресках присутні хітони, пофарбовані відтінками червоного, зеленого, жовтого чи непофарбовані (білі), контур яких намальований темною фарбою. Сорочка Анфестерія з пантикапейського склепу І ст. до Р. Х. – І ст. від Р. Х. має синій колір та прикрашена овальними біло-чорними малюнками, можливо, аплікаціями.

Штани. На всіх зображеннях римського часу (крім статуї воєначальника з Тіри та римської теракотової статуетки з Ольвії) люди зі зброєю носять штани, що прикривають ноги повністю. Вочевидь, суворий північно-причорноморський клімат досить швидко привчив греків до одягу для ніг; також популярність штанів викликало велике значення кінноти в державах Північного Причорномор’я. Хоча прослідкувати крій штанів за причорноморськими зображеннями неможливо, можна припустити, що він міг бути подібним до германських штанів, відомих за знахідками у Торсбергу (вузькі штани), або до штанів кочовиків (широкі шаровари, що, ймовірно, малися на увазі скульпторами, які зобразили багато складок на ногах деяких воїнів, наприклад, з овальними щитами). Фрески передають зелений, синій та червоний відтінки штанів солдатів. 

Плащі. Плащ зазвичай зображено застібнутим на правому плечі фібулою (але часто застібку не зображено), таким, що півколом спадає на груди воїна та найчастіше прикриває ліве плече. Такий спосіб носіння плаща був пов’язаний з необхідністю тримати відкритою праву руку, більше задіяну в бою. У вершників, що атакують, плащ вільно розвивається за спиною (фреска з Пантикапейського склепу 1841 р. ІІ ст., рельєфи з некрополя Німфея І–ІІ ст., надгробний рельєф Трифона з Танаїса ІІ ст.), де видно два кінці плаща. На кольоровому малюнку Ф. Гросса, що відтворює фігуру катафрактарія, який атакує пішого воїна, зображено плащ з круглими прикрасами на кінцях плаща (щоправда, на акварелі М. Фармаковського, що більш чітко передає деталі, будь-які прикраси на кінцях плаща катафрактарія відсутні) – подібна мода прикрашати кінці прямокутного плаща китицями існувала у Римі [4, p. 42]. На кількох стелах з Горгіпії І–ІІ ст. (Аполлонія і Антипатра, Глікаріона) плащ кінного лучника звисає спереду, з лівої сторони тулуба [5, с. 294, табл. CIV, 6]. З цих зображень можна зробити висновок, що крій військового плаща був прямокутної форми – таким був грецький плащ гіматій та римський сагум, що носився в цей час як у Римській імперії, так і різними “варварськими” племенами Європи [6, p. 12]. На теракотовій статуетці римського воїна з Ольвії зображено саме такий сагум, накинутий на ліву руку воїна, що тримає щит. На статуї ж воєначальника з Тіри зображено плащ римських командирів – палюдаментум. На боспорській іконографії представлені плащі червоного та синього відтінків.

Головний убір. На пантикапейських фресках воїни зображені без шапок, а важкоозброєні вершники і піхотинці – в шоломах. Зображення головних уборів – “фригійських ковпаків” – зустрічаються як на “військовій” іконографії Північного Причорномор’я (на статуетках воїнів з овальними щитами з Пантикапею та Фанагорії, на статуетці воїна зі щитом з антропоморфним умбоном І ст. до Р.Х. – І ст. від Р.Х., пізньоскіфських надгробках з Джан-баби та Неаполя Скіфського І ст. від Р.Х., теракотах з зображенням вершника ІІ ст. та з зображеннями воїнів зі щитами ІІ–ІІІ ст.) [5, с. 272, табл.  LXXXIIІ, 22, 32, 33; 7, с. 48, 51; 8, p. 162], так і на “цивільних” зображеннях з Боспору, а також на гладіаторах з розпису склепу 1841 р. [9, с. 225, рис. 41, 42]. У римські часи існувало кілька різновидів такої шапки: шапка-ковпак, що прикривала лише голову; шапка-башлик, краї якої опускалися на плечі; шапка з “вухами” і нашийною частиною. Зображення з Північного Причорномор’я не дають уявлення про колір головних уборів.


Саркофаг з Пантикапею. І ст. від Р. Х. Державний Ермітаж. Фото автора



Взуття. На більшості воїнів грецьких держав Північного Причорномор’я римського часу зображено невисокі чоботи. Чоботи, вочевидь, не мали застібок чи зав’язок; їх халява підіймалася дещо вище щиколотки (як на пантикапейських фресках) або доходила до ікри ноги (як на рельєфі Трифона). На надгробку з Неаполя Скіфського зображено м’які чобітки, довгі носки яких звисають донизу; на лівій нозі вершника видно стрічку, що підв’язувала взуття до ноги. Кольорові боспорські фрески передають білий колір військового взуття.
Предмети одягу на північно-причорноморських рельєфах та фресках зображені зазвичай у комплексі. Він складався з верхньої сорочки, штанів та взуття. Хоча плащ не завжди зображувався, він також був звичним елементом одягу населення Північного Причорномор’я, свідченням чого є величезна кількість фібул, знайдених у похованнях та у культурному прошарку північно-причорноморських античних держав І ст. до Р.Х. – IV ст. від Р.Х. Практично повну відсутність на надгробних рельєфах і фресках зі склепів головних уборів можна пояснити традицією зображати померлого без головного убору для кращою пізнаваності.
На жаль, повз увагу майстрів пройшло чимало аспектів використання військового одягу: відмінність між військовим і цивільним одягом, між одягом простих солдатів та заможних воїнів чи командирів, носіння білизни, шви, застібки та прикраси на одязі. На основі зображень з Північного Причорномор’я важко робити висновки про матеріал, з якого зроблено одяг. Слід також мати на увазі умовність передачі на фресках кольорів військового одягу, оскільки для фарбування одягу та розпису стін використовувалися різні барвники, а також умовність зображень одягу вцілому.


Література
1. Горончаровский В. А. Между империей и варварами. Военное дело Боспора Киммерийского римского времени. СПб: Петербургское Востоковедение; М.: Филоматис,  2003.
2. Engelhardt C. Denmark in the Early Iron Age. – Edinburgh, 1866.
3. Sumner G. Roman Military Clothing (2) From Severus to Stilicho, AD 200–400. – Oxford, 2002.
4. Sumner G. Roman Military Dress. – Stroud: The History Press, 2009.
5. Античные государства Северного Причерноморья / Ред. кол. Б. А. Рыбаков и др. – М., 1984.
6. Sumner G. Roman Military Clothing (1) From Caesar to Commodus, 100 BC – 200 AD. – Oxford, 2002.
7. Ивенских А. В. Кого изображает терракотовая статуэтка воина из Музея истории Пермского университета? // Para Bellum. – 2002. – № 16. – С. 47–52.
8. Mordvintseva V., Zaytsev Y. The elite military necropolis in Scythian Neapolis (I–II century AD) // Journal of Roman Military Equipment Studies. – 2008. – Vol. 16. The Enemies of Rome / Ed. by Laszlo Koscic. – P. 157–168.
9. Горончаровский В. А. Арена и кровь: Римские гладиаторы между жизнью и смертью. – СПб: Петербургское востоковедение, 2009.

Оригінал публікації – Ucraina Inter Arma